Цікаві факти про кремній

Застосування

Отже, всім нам відомий кремній, який ми використовуємо повсякденно у запальничках сам по собі дуже цікавий якщо його більш детально дослідити. Така маленька дрібничка має наукову назву кресальні камені з фероцерію.

Фероцерій – це феросплав що містить Церій (45%), Лантан (20%), Неодим (11%), Празеодим (6%), Залізо (15%). Пірофорний сплав відноситься до мішметалів. Цей сплав вперше був виготовлений у 1903 році австрійським хіміком Карлом Ауером. Широке використання здобув як кремній для запальничок і у металургії для модифікації металів а саме при виготовлені чавуну. На тонну чавуну вводять всього 4 кг сплаву фероцерію з магнієм, і міцність чавуну збільшується удвічі. Такий чавун у багатьох випадках можна використовувати замість сталі, зокрема при виготовленні колінчастих валів. Високоміцний чавун на 20-25% дешевше за решту відливань і в 3-4 рази дешевше сталевих поковок. Стійкість проти стирання у чавунних шийок валів виявилася в 2-3 рази вище, ніж у сталевих. Колінчасті вали з високоміцного чавуну вже працюють в тепловозах, тракторах та інших важких машинах

Використання фероцерію як кремнію у запальничках має здатність давати велику кількість іскор внаслідок тертя об жорстку поверхню (пірофорність). Багато дрібних стружок які виділяються, починають одразу згорати при високих температурах внаслідок тертя. Тож іскри які утворюються – це насправді крихітні шматочки палаючого металу.

Історія

У давнину людство використовувало кремній для виготовлення зброї, інструментів та інших предметів побуту. Для створення вогнища били кремній об кремінь що давало іскри якими розпалювали суху деревину або листя.

У VIII—VI тисячолітті до н. е. коли поклади кремнію на поверхні помітно вичерпались, а потреба в знаряддях праці суттєво збільшилась, почалася розробка кремнію із поверхонь ґрунту. Етапи видобутку кремнію включали: збирання та викопування з поверхні та підземний видобуток. Кожний етап змінювався іншим тільки тоді, коли якісний кремінь було видобуто повсюди (тобто після вичерпання багатих покладів шукачі каменю йшли не в глибину, а на нові території). У часи між викопуванням з поверхні, відкритим та шахтним видобутком змінилося багато поколінь, які передавали гірничий досвід своїм нащадкам, утворюючи стійкі спеціалізовані групи «мисливців за каменем». Серед найбільш відомих неолітичних копалень, які збереглися до нашого часу слід назвати розробки в Граймс-Грейвс (Велика Британія), Каса Монтеро (Іспанія), Кшемьонках (Польща), Сп'єнні (Бельгія) та ін.

7 лютого 2023